З яких матеріалів створювали найкращі продукти Apple

Еволюція продуктів Apple (1976 – 2007 рр.)

Навіть найзатятіші ненависники Apple не можуть не визнати того факту, що ця компанія завжди приділяла дуже багато уваги якості матеріалів, які вона використовує. Як наслідок, вироблені пристрої не лише мають привабливий зовнішній вигляд, а їх ще й просто дуже приємно брати в руки. Це одна з найважливіших складових так званої «магії Apple», яка і змушує користувачів знову і знову обирати продукцію саме цієї компанії, не звертаючи уваги на творіння конкурентів.

Усе почалося ще з часів Apple II, монолітний корпус якого був виготовлений із пластику, що було новшеством на комп’ютерному ринку тих років. Новий матеріал дав змогу зробити пристрій привабливішим, без особливих зусиль надати йому складнішої й цікавішої форми, яка вигідно виглядала на тлі кутастих конкурентів.

Тут варто зазначити, що оскільки технологія виробництва пластикових корпусів для комп’ютерів у ті роки ще не була відлагоджена, Apple II обходився виробнику дорожче, ніж якби він був виготовлений з листового металу.

Apple II

Відтоді, навіть у свої важкі роки, Apple приділяла достатньо уваги тому, які матеріали використовувалися під час виробництва її продукції. Але особливо гостро питання матеріалів постало після «другого пришестя» Джобса. Який чудово розумів, що без використання особливих матеріалів неможливо отримати щось дійсно цікаве, що відрізняється чудовим дизайном і високою якістю виконання. Успіх таких пристроїв, як iMac та iBook, значною мірою визначався також і тим, з чого вони були зроблені. Завдяки використанню різнокольорового напівпрозорого пластику вдалося досягти захопливого ефекту. Комп’ютери привертали до себе увагу в будь-якому разі, навіть якщо людина зневажливо ставилася до Apple, вона просто не могла пройти повз. Надалі, коли потреба у «вау-ефекті» вже відпала і компанія міцно стала на ноги, від зайвої яскравості відмовилися. Але, як і раніше, продовжили використовувати лише чудові матеріали (згодом пластик був витіснений алюмінієм, що зробило iMac трохи більш ремонтопридатним).

Найперший iMac (1998 рік)

До речі, незадовго до виходу першого iMac авторові довелося ознайомитися з заміткою в журналі, у якій розглядався варіант появи комп’ютерів з напівпрозорими або навіть повністю прозорими корпусами. Однак імовірність цього ставилася під сумнів, оскільки такий підхід змусив би виробників робити пристрої красивими не лише зовні, а й усередині. А така можливість здавалася малоймовірною. І цілком даремно — Джобс завжди трепетно ставився не лише до форми, а й до змісту.

iMac були не першими комп’ютерами Apple, у яких використовувався напівпрозорий пластик. Уперше цей матеріал застосували в Power Macintosh G3 AIO (All-In-One). Але тоді експеримент виявився невдалим — через невиразний дизайн цей комп’ютер запам’ятався лише як «найпотворніший Mac в історії».

А ось молодий і впевнений у собі та новому продукті Стів Джобс представляє публіці перший iMac.

Обов’язково потрібно згадати і про Power Macintosh G3 «Blue & White». Виявилося, що за грамотного підходу навіть професійний комп’ютер може виглядати не як проста біла прямокутна коробка, а як щось, що має винятково привабливий дизайн. І тут задіяли все той же напівпрозорий пластик.

Power Macintosh G3 «Blue & White»

Красунчик Power Macintosh G3 «Blue & White» навіть зараз виглядає просто шикарно

Використання нестандартних матеріалів завжди призводить до помітного зростання вартості продукції. Нерідко й через те, що нові підходи вимагають нестандартних і складних виробничих процесів. Так, вартість виготовлення unibody-корпуса на добру сотню доларів вища порівняно з більш традиційними методиками. Але все це виправдовується чудовими результатами — вдається отримати виріб складніших форм, ніж при штампуванні, та ще й з мінімумом «швів».

І потрібно зазначити, що вибір, який здійснюється з великим мистецтвом, визначається не лише якістю й дизайном, а й маркетингом. Складність підбору матеріалу криється в тому, що пристрій повинен бути водночас і дуже привабливим (як зовні, так і на дотик), і в той же самий час не надто вічним. Тобто матеріал має привертати увагу потенційного покупця, але при цьому не відрізнятися надмірною міцністю. Пристрій просто зобов’язаний поступово втрачати товарний вигляд, провокуючи тим самим у свого власника бажання придбати наступну новинку. Водночас знос не повинен бути надмірно швидким, щоб не викликати розчарування. До того ж, навіть найзатертіший корпус девайса повинен зберігати такі властивості, як міцність і жорсткість, він не повинен деформуватися чи ламатися.

Останнім часом багато уваги стало приділятися також і екологічності використовуваних матеріалів. Часи, коли компанія піддавалася постійним нападкам з боку Greenpeace, давно вже в минулому. Сьогодні «зелені» схильні більше хвалити її.

Компанія не боїться експериментувати в цьому напрямку. Згадайте, наприклад, скляне покриття задньої кришки в iPhone 4/4S. Особливе алюмосилікатне скло, зміцнене хімічним способом, до цього використовувалося тільки в машинобудуванні й чудово себе зарекомендувало. На момент появи це був дуже нестандартний підхід, який, тим не менш, чудово витримав випробування часом. А деякі патенти, отримані компанією влітку 2013 року, наводять на думку, що експерименти зі склом тривають. Принаймні в лабораторіях Apple.

Скляна задня панель iPhone 4 була несподіваним ходом компанії Apple

Утім, не обходиться і без проблем. Так, екрани з пластиковим покриттям найперших iPod nano настільки швидко й сильно дряпалися, що користуватися ними було неприємно вже за кілька тижнів після покупки. Apple тоді спустила цю історію «на гальмах». Так само як і історію з жовтими відбитками рук на молочно-білих поверхнях MacBook 2010 року з полікарбонату, що вже стали історією. Ця проблема виникала далеко не в усіх користувачів і не залежала від активності користування пристроєм.

А свого часу авторові довелося чимало повозитися, щоб знайти спосіб видалення таких плям, які дуже неохайно виглядали на білому корпусі. Як виявилося, найкраще з цим справляється звичайна зубна паста, яка прибирала наліт, але водночас не надто сильно дряпала поверхню. Цікаво, що після кількох таких процедур плями більше не з’являлися. Хоча через пару років використання мій MacBook виглядає так, ніби об нього точила кігті кішка. Причому походження такої кількості подряпин на пристрої, який більшу частину часу проводить на робочому столі, зовсім незрозуміле. Повноцінне рішення – тільки заміна Top Case (топкейса) MacBook.

І, тим не менш, усе це не заважає пристрою й досі виглядати привабливішим за багато інших навіть нових ноутбуків.

MacBook (2010 р.)

До речі, ще в 90-х роках минулого століття користувачі жартували, що Apple просто необхідно випустити спеціальний миючий засіб, щоб її комп’ютери після року використання не виглядали на цілу п’ятирічку.

Побоювання того, що їхній пристрій швидко втратить товарний вигляд, призводить до того, що практично всі користувачі намагаються одразу ж придбати чохол, бампер або футляр. Як наслідок, ринок цих аксесуарів процвітає, ними активно займається і сама Apple. Дотримуючись усе тих же принципів вибору матеріалу.

Як відомо, усі, хто здійснює покупку iPod безпосередньо на сайті Apple, мають можливість безкоштовно нанести на пристрій персональне гравіювання. І одна з причин, з якої компанія пропонує зробити це, — мінімізація вторинного ринку. Так, вкрай сумнівно, що якийсь Вася купить собі вживаний пристрій, на якому вже вигравірувано «Петя», навіть якщо він в ідеальному стані.

І можна тільки порадіти, що тенденція експериментувати з матеріалами Apple не втратила актуальності навіть після смерті Джобса. Нехай навіть це й супроводжується прикрими помилками. Як та, що виникла з чорними корпусами iPhone 5, що облазили, і спричинила відмову від цього кольору у випадку з iPhone 5S.

Так, однією з переваг iPhone 5C є саме дуже приємний корпус. І справа тут не лише в кольорі. Замість холодного на дотик металу — приємний і «теплий», але при цьому не виглядає дешево полікарбонат. Чимало таких користувачів, які придбали цей смартфон саме через те, який він на дотик і як лежить у руці.

Міцність корпуса iPhone 5C забезпечує внутрішня металева вставка. Яка за сумісництвом відіграє також і роль антени.

Хочеться вірити, що надалі на нас, як і раніше, чекають дуже цікаві пристрої, виконані з незвичайних і привабливих матеріалів. Благо, що всілякі дослідники й вчені обіцяють нам їх у майбутньому чимало.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані ваших коментарів.